CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Kin. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1 Kings

Chapter 1

1 NOW King David was old and well advanced in years; and they covered him with clothes, but he could not get warm.

2 Wherefore his servants said to him, Behold, your servants are before you, let them seek for our lord the king a young virgin; and let her wait upon the king, and let her minister to him, and let her lie in your bosom, that our lord the king may get warm.

3 So they sought for a beautiful maiden throughout all the territory of Israel, and found Abishag a Shilommite, and brought her to the king.

4 And the maiden was very beautiful, and she became the king's attendant and ministered to him; but the king knew her not.

5 Then Adonijah the son of Haggith exalted himself, saying, I will be king; and he prepared for himself chariots and horsemen, and fifty men to run before him.

6 And his father had never rebuked him at any time by saying, Why have you done so? And he also was a very handsome man; and his mother bore him after Absalom.

7 And he conferred with Joab the son of Zoriah and with Abiathar the priest; and they followed Adonijah and helped him.

8 But Zadok the priest and Benaiah the son of Jehoiada and Nathan the prophet and Shimei and Rei and the mighty men who belonged to David were not with Adonijah.

9 And Adonijah sacrificed sheep and oxen and fat cattle by the great stone which is by En-kasra, and he invited all his brothers, the king's sons, and all the men of Judah and the king's servants;

10 But he did not invite Nathan the prophet; and Benaiah, the son of Jehoiada; and David's mighty men; and Solomon his brother;

11 Wherefore Nathan the prophet said to Bath-sheba the mother of Solomon, Have you not heard that Adonijah has become king, and David our lord does not know it?

12 Now therefore come, let me give you counsel, that you may save your own life and the life of your son Solomon.

13 Go and get you in to the King David and say to him, Did you not my lord, O king, swear to your handmaid, saying, Solomon your son shall reign after me, and he shall sit upon my throne? Why then does Adonijah reign?

14 And, while you are still speaking there in the presence of the king, I also will come in after you and confirm your words.

15 So Bath-sheba went in to King David into the chamber; and the king was very old; and Abishag the Shilommite ministered to the king.

16 And Bath-sheba bowed and did obeisance to the king. And the king said to her, What troubles you, Bath-sheba?

17 She said to him, My lord the king, you swore by the LORD your God to your handmaid, saying, Solomon your son shall reign after me and he shall sit upon my throne.

18 And now, behold, Adonijah reigns; and you, my lord the king, do not know it;

19 And he has sacrificed oxen and fat cattle and sheep in abundance, and has invited all the sons of the king and Abiathar the priest and Joab the general of the army; but Nathan the prophet; Benaiah, the son of Jehoiada; and Solomon your servant he has not invited.

20 And you, my lord, O king, the eyes of all Israel are upon you, that you should tell them who shall sit on the throne of my lord the king after him.

21 Otherwise it shall come to pass, when my lord the king shall sleep with his fathers in peace, I and my son Solomon shall be counted offenders.

22 And, while she was still speaking there before the king, Nathan the prophet also came in.

23 And they told the king, saying, Behold Nathan the prophet has come. And when he was come in before the king, he bowed himself before the king with his face to the ground and did obeisance.

24 And Nathan said, My lord, O king, have you said, Adonijah shall reign after me and he shall sit upon my throne?

25 For he has gone down this day and has sacrificed oxen and fat cattle and sheep in abundance, and has invited all the king's sons and the commanders of the army and Abiathar the priest; and, behold, they are eating and drinking before him and saying, Long live King Adonijah!

26 But me, even me your servant, and Zadok the priest; and Benaiah, the son of Jehoiada; and your servant Solomon he has not invited.

27 Has this thing been done by the order of my lord the king, and you have not told your servants who should sit on the throne of my lord the king after him?

28 Then King David answered and said, Call me Bath-sheba. And she came into the king's presence and stood before him.

29 And the king swore to her, and said, As the LORD lives, who has saved my soul out of all distress,

30 Even as I swore to you by the LORD God of Israel, saying, Solomon your son shall reign after me and he shall sit upon my throne, even so will I do this day.

31 Then Bath-sheba bowed with her face to the earth and did obeisance to the king, and said, Let my lord King David live for ever.

32 And King David said, Call me Zadok the priest; and Nathan the prophet; and Benaiah, the son of Jehoiada. And they came before the king.

33 And the king said to them, Arise, take with you the servants of your lord, and cause Solomon my son to ride upon my own mule, and take him down to Shilokha;

34 And let Zadok the priest and Nathan the prophet anoint him there king over Israel; and blow with the trumpet, and say, Long live King Solomon.

35 Then you shall come after him, and he shall sit upon my throne; for he shall be king in my stead; I have appointed him to be king over Israel and over Judah.

36 And Benaiah the son of Jehoiada answered and said before the king, Amen; so may the LORD your God do.

37 As the LORD has been with my lord the king, even so may he be with Solomon, and make his throne greater than the throne of my lord King David.

38 So Zadok the priest and Nathan the prophet and Benaiah, the son of Jehoiada and the archers and the slingers went down and caused Solomon to ride upon King David's mule, and took him to Shilokha.

39 Then Zadok the priest and Nathan the prophet took a horn of oil out of the tabernacle and anointed Solomon. And they blew the trumpet; and all the people said, Long live King Solomon.

40 And all the people came up after him, and the people played on tambourines and rejoiced with great joy, so that the earth was shaken with their noise.

41 And Adonijah and all the guests who were with him heard it as they finished eating. And when Joab heard the sound of the trumpet, he said, What is this noise of the city being in an uproar?

42 And while he was still speaking, behold, Nathan the son of Abiathar the priest came; and Adonijah said to him, Come in; for you are a valiant man, and you bring good tidings.

43 And Nathan answered and said to Adonijah, Truly our lord King David has made Solomon king.

44 And the king has sent with him Zadok the priest; and Nathan the prophet; and Benaiah, the son of Jehoiada; and the archers; and the slingers, and they have caused Solomon to ride upon the king's mule;

45 And Zadok the priest and Nathan the prophet have anointed him king in Shilokha; and they are come up from there rejoicing, so that the whole city is rejoicing. This is the noise that you have heard.

46 And also Solomon sits on the throne of the kingdom.

47 And moreover the king's servants came to bless our lord King David, saying, May the LORD your God make the name of Solomon better than your name, and make his throne greater than your throne. And the king bowed himself upon his bed.

48 And also thus said the king, Blessed be the LORD God of Israel, who has given me a son to sit upon my throne this day, my own eyes seeing it.

49 Then all the guests who were invited by Adonijah were afraid, and rose up and went every man his way.

50 And Adonijah feared because of Solomon, and arose and went and took hold of the horns of the altar.

51 And it was told King Solomon, saying, Behold, Adonijah is afraid because of you, and, lo, has taken refuge on the horns of the altar, saying, Let King Solomon swear to me this day that he will not slay his servant with the sword.

52 And Solomon said, If he will show himself to be a worthy man, there shall not a hair of his head fall to the earth; but if wickedness shall be found in him, he shall die.

53 So King Solomon sent, and they brought him down from the altar. And he came and did obeisance to King Solomon; and Solomon said to him, Go to your house.

1-а царiв

Розділ 1

1 А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

5 А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

41 І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

46 І Соломон уже засів на троні царства.

47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

1 Kings

Chapter 1

1-а царiв

Розділ 1

1 NOW King David was old and well advanced in years; and they covered him with clothes, but he could not get warm.

1 А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

2 Wherefore his servants said to him, Behold, your servants are before you, let them seek for our lord the king a young virgin; and let her wait upon the king, and let her minister to him, and let her lie in your bosom, that our lord the king may get warm.

2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

3 So they sought for a beautiful maiden throughout all the territory of Israel, and found Abishag a Shilommite, and brought her to the king.

3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

4 And the maiden was very beautiful, and she became the king's attendant and ministered to him; but the king knew her not.

4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

5 Then Adonijah the son of Haggith exalted himself, saying, I will be king; and he prepared for himself chariots and horsemen, and fifty men to run before him.

5 А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

6 And his father had never rebuked him at any time by saying, Why have you done so? And he also was a very handsome man; and his mother bore him after Absalom.

6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

7 And he conferred with Joab the son of Zoriah and with Abiathar the priest; and they followed Adonijah and helped him.

7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

8 But Zadok the priest and Benaiah the son of Jehoiada and Nathan the prophet and Shimei and Rei and the mighty men who belonged to David were not with Adonijah.

8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9 And Adonijah sacrificed sheep and oxen and fat cattle by the great stone which is by En-kasra, and he invited all his brothers, the king's sons, and all the men of Judah and the king's servants;

9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

10 But he did not invite Nathan the prophet; and Benaiah, the son of Jehoiada; and David's mighty men; and Solomon his brother;

10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

11 Wherefore Nathan the prophet said to Bath-sheba the mother of Solomon, Have you not heard that Adonijah has become king, and David our lord does not know it?

11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

12 Now therefore come, let me give you counsel, that you may save your own life and the life of your son Solomon.

12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

13 Go and get you in to the King David and say to him, Did you not my lord, O king, swear to your handmaid, saying, Solomon your son shall reign after me, and he shall sit upon my throne? Why then does Adonijah reign?

13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

14 And, while you are still speaking there in the presence of the king, I also will come in after you and confirm your words.

14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

15 So Bath-sheba went in to King David into the chamber; and the king was very old; and Abishag the Shilommite ministered to the king.

15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

16 And Bath-sheba bowed and did obeisance to the king. And the king said to her, What troubles you, Bath-sheba?

16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

17 She said to him, My lord the king, you swore by the LORD your God to your handmaid, saying, Solomon your son shall reign after me and he shall sit upon my throne.

17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

18 And now, behold, Adonijah reigns; and you, my lord the king, do not know it;

18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

19 And he has sacrificed oxen and fat cattle and sheep in abundance, and has invited all the sons of the king and Abiathar the priest and Joab the general of the army; but Nathan the prophet; Benaiah, the son of Jehoiada; and Solomon your servant he has not invited.

19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

20 And you, my lord, O king, the eyes of all Israel are upon you, that you should tell them who shall sit on the throne of my lord the king after him.

20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

21 Otherwise it shall come to pass, when my lord the king shall sleep with his fathers in peace, I and my son Solomon shall be counted offenders.

21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

22 And, while she was still speaking there before the king, Nathan the prophet also came in.

22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

23 And they told the king, saying, Behold Nathan the prophet has come. And when he was come in before the king, he bowed himself before the king with his face to the ground and did obeisance.

23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

24 And Nathan said, My lord, O king, have you said, Adonijah shall reign after me and he shall sit upon my throne?

24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

25 For he has gone down this day and has sacrificed oxen and fat cattle and sheep in abundance, and has invited all the king's sons and the commanders of the army and Abiathar the priest; and, behold, they are eating and drinking before him and saying, Long live King Adonijah!

25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

26 But me, even me your servant, and Zadok the priest; and Benaiah, the son of Jehoiada; and your servant Solomon he has not invited.

26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

27 Has this thing been done by the order of my lord the king, and you have not told your servants who should sit on the throne of my lord the king after him?

27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

28 Then King David answered and said, Call me Bath-sheba. And she came into the king's presence and stood before him.

28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

29 And the king swore to her, and said, As the LORD lives, who has saved my soul out of all distress,

29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

30 Even as I swore to you by the LORD God of Israel, saying, Solomon your son shall reign after me and he shall sit upon my throne, even so will I do this day.

30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

31 Then Bath-sheba bowed with her face to the earth and did obeisance to the king, and said, Let my lord King David live for ever.

31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

32 And King David said, Call me Zadok the priest; and Nathan the prophet; and Benaiah, the son of Jehoiada. And they came before the king.

32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

33 And the king said to them, Arise, take with you the servants of your lord, and cause Solomon my son to ride upon my own mule, and take him down to Shilokha;

33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

34 And let Zadok the priest and Nathan the prophet anoint him there king over Israel; and blow with the trumpet, and say, Long live King Solomon.

34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

35 Then you shall come after him, and he shall sit upon my throne; for he shall be king in my stead; I have appointed him to be king over Israel and over Judah.

35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

36 And Benaiah the son of Jehoiada answered and said before the king, Amen; so may the LORD your God do.

36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

37 As the LORD has been with my lord the king, even so may he be with Solomon, and make his throne greater than the throne of my lord King David.

37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

38 So Zadok the priest and Nathan the prophet and Benaiah, the son of Jehoiada and the archers and the slingers went down and caused Solomon to ride upon King David's mule, and took him to Shilokha.

38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

39 Then Zadok the priest and Nathan the prophet took a horn of oil out of the tabernacle and anointed Solomon. And they blew the trumpet; and all the people said, Long live King Solomon.

39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

40 And all the people came up after him, and the people played on tambourines and rejoiced with great joy, so that the earth was shaken with their noise.

40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

41 And Adonijah and all the guests who were with him heard it as they finished eating. And when Joab heard the sound of the trumpet, he said, What is this noise of the city being in an uproar?

41 І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

42 And while he was still speaking, behold, Nathan the son of Abiathar the priest came; and Adonijah said to him, Come in; for you are a valiant man, and you bring good tidings.

42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

43 And Nathan answered and said to Adonijah, Truly our lord King David has made Solomon king.

43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

44 And the king has sent with him Zadok the priest; and Nathan the prophet; and Benaiah, the son of Jehoiada; and the archers; and the slingers, and they have caused Solomon to ride upon the king's mule;

44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

45 And Zadok the priest and Nathan the prophet have anointed him king in Shilokha; and they are come up from there rejoicing, so that the whole city is rejoicing. This is the noise that you have heard.

45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

46 And also Solomon sits on the throne of the kingdom.

46 І Соломон уже засів на троні царства.

47 And moreover the king's servants came to bless our lord King David, saying, May the LORD your God make the name of Solomon better than your name, and make his throne greater than your throne. And the king bowed himself upon his bed.

47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

48 And also thus said the king, Blessed be the LORD God of Israel, who has given me a son to sit upon my throne this day, my own eyes seeing it.

48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

49 Then all the guests who were invited by Adonijah were afraid, and rose up and went every man his way.

49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

50 And Adonijah feared because of Solomon, and arose and went and took hold of the horns of the altar.

50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

51 And it was told King Solomon, saying, Behold, Adonijah is afraid because of you, and, lo, has taken refuge on the horns of the altar, saying, Let King Solomon swear to me this day that he will not slay his servant with the sword.

51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

52 And Solomon said, If he will show himself to be a worthy man, there shall not a hair of his head fall to the earth; but if wickedness shall be found in him, he shall die.

52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

53 So King Solomon sent, and they brought him down from the altar. And he came and did obeisance to King Solomon; and Solomon said to him, Go to your house.

53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“